Фігура “викладач-письменник” за Дж. Вільямсом: роман “Стоунер”

The realization of the paradigm “teacher-writer” in the interpretation of American professor and writer John Williams has been researched. The comparison of the author’s biography with the image of the protagonist of the novel – Stoner – revealed that the latter is the prototype of the writer. Along with the evolution development of the main character William Stoner, we have followed the improvement of his teaching methods which was reflected on the pages of the novel. The reader’s attention is logically focused on the main issues, such as the war theme and the mission of the university. It was shown how political events (World Wars I and II) consistently influenced the functioning of the educational institution having direct impact on the behavior of the studenthood. The author puts forward his own concept of the real nature of an academic institution thus defining three university models. The first model – “the Stoner model” – renders a closed institution which cluster the chosen ones in order to implement ideal concepts of scientific activity; the second – “the Finch model” – demonstrates an open institution which realizes its educational and spiritual activities for an appropriate reward; the third model, knows as “Masters model”, sees a university as a shelter for incompetent people and elderly unfulfilled personalities. The conclusions lies in the notion of “perfect education” witch should be specific for any given epoch. For instance, according to J. William’s novel, new realia demand of university to renew its concepts and priorities, the lack of which, in its turn, reasons the logic of the conflict between the past and the present, and this is what the character of William Stoner systematically faces, apparently reflecting the experience of the author himself.Исследована реализация парадигмы „преподаватель = писатель” в интерпретации американского преподавателя и писателя Джона Уильямса. Сравнение биографии автора с образом главного персонажа романа „Стоунер” (1965) показало, что протагонист является прототипом литератора. Вместе с эволюцией профессионального развития главного героя Уильяма Стоунера прослежено усовершенствование им методики преподавания, воспроизведенное на страницах романа. Внимание читателя логично направляется на главные проблемы: тему войны и миссию университета. Показано, как политические события (Первая и Вторая мировые войны) последовательно отражались на функционировании вуза, непосредственно влияя на поведение студенчества. Автор выдвигает собственную концепцию настоящей природы академического заведения, очерчивая три модели университета. Первая – „модель Стоунера” –воспроизводит закрытое заведение, что группирует избранных людей для воплощения идеальных концепций научной деятельности; вторая – „модель Финча” – демонстрирует открытое учреждение, которое реализует учебную и духовную деятельность за соответствующее вознаграждение; третья – „модель Мастерса” – подразумевает университет как убежище для невежественных людей и нереализованных личностей пожилого возраста. Сделан вывод о модели „идеального образования”, которая для каждой эпохи должна быть специфической. В частности, как свидетельствует роман Дж. Уильямса, новые реалии требуют от университета обновления концептов и приоритетов, нехватка чего, в свою очередь, аргументирует логику конфликта между прошлым и настоящим, с чем систематически имеет дело персонаж Уильям Стоунер, очевидно повторяя опыт самого автора.Досліджено реалізацію парадигми „викладач = письменник” в інтерпретації американського викладача та письменника Джона Вільямса. Порівняння біографії автора з образом головного персонажа роману „Стоунер” (1965) виявило, що протагоніст є прототипом літератора. Разом з еволюцією професійного розвитку головного героя Вільяма Стоунера простежено удосконалення ним методики викладання, відтворене на сторінках роману. Увага читача логічно спрямовується на головні проблеми: тему війни та місію університету. Показано, як політичні події (Перша та Друга світові війни) послідовно відбивалися на функціонуванні вишу, безпосередньо впливаючи на поведінку студентства. Автор висуває власну концепцію справжньої природи академічного закладу, окреслюючи три моделі університету. Перша – „модель Стоунера” – відтворює закритий заклад, що згруповує обраних людей для втілення ідеальних концепцій наукової діяльності; друга – „модель Фінча” – демонструє відкриту установу, яка реалізує навчальну та духовну діяльність за відповідну винагороду; третя – „модель Мастерса” – передбачає університет як притулок для некомпетентних людей та нереалізованих особистостей похилого віку. Висновується думка про модель „ідеальної освіти”, яка для кожної епохи має бути специфічною. Зокрема, як свідчить роман Дж. Вільямса, нові реалії вимагають від університету оновлення концептів і пріоритетів, брак чого, у свою чергу, аргументує логіку конфлікту між минулим і теперішнім, із чим систематично має справу персонаж Вільям Стоунер, вочевидь повторюючи досвід самого автора